Надзвичайні ситуації соціального характеру

Вся практична діяльність людини тісно пов’язана із природним середовищем та соціальною реальністю і є потенційно небезпечною.
Потенційна небезпека носить прихований характер і проявляється при наявності певних, іноді важко передбачуваних умов. Вони поглиблюють її і перетворюються на екстремальну небезпеку. Якщо її не локалізувати або не стабілізувати , вона перетвориться у надзвичайну ситуацію.
У статті 5 Кодексу цивільного захисту надзвичайні ситуації класифікуються за характером походження на такі види :
- техногенного характеру;
- природного характеру;
- соціальні;
- воєнні.
Залежно від обсягів заподіяних надзвичайною ситуацією збитків, обсягу технічних і матеріальних ресурсів, необхідних для їх ліквідації, визначають такі рівні НС: державний; регіональний; місцевий; об’єктовий.
Виникнення надзвичайних ситуацій соціального характеру пов’язано із протиріччями у суспільних відносинах. Вплив людини на навколишній світ викликає відповідну реакцію – протидію. Без серйозних для себе наслідків людина переносить ці впливи до тих пір, поки вони не перевищують  рівень прийнятного ризику. Далі  порушується  здоров’я  людини або функціонування соціуму. Виникають надзвичайні ситуації, які, в принципі, ще оборотні і при своєчасному вжитті заходів можуть зменшитися до прийнятного рівня або взагалі бути нейтралізованими.
Однак, коли процес небезпеки наростає і починає виходити з-під контролю, виникає екстремальна (надзвичайна) ситуація, що є реальною загрозою для людини або соціуму в цілому. Соціальні загрози і небезпеки є результатом наявних і сформованих в суспільстві, в міждержавних відносинах протиріч, без виявлення яких і усунення ніяка безпека забезпечена бути не може. Соціальні небезпеки, що набули масового поширення в суспільстві, несуть загрозу життю і здоров’ю людей. Носіями соціальних небезпек є люди, які утворюють окремі соціальні групи. Надзвичайні ситуації соціального характеру бувають: ненавмисні, викликані випадковими обставинами(стихійні лиха, епідемії, неврожаї); навмисні (міжнаціональні та політичні конфлікти, війни). За тривалістю вони поділяються на: короткочасні (терористичні акти, замахи на життя, бандитські нальоти); тривалі (інфляція, безробіття, міжнаціональні конфлікти, війни і т.п.).
До основних видів надзвичайних ситуацій соціального характеру відносять:
- економічні  кризи;
- розгул  кримінальної  злочинності;
- широкомасштабна  корупція;
- соціальні  вибухи;
- національні та релігійні конфлікти;
- тероризм, викрадення людей, захоплення заручників та ін.
Всі ці надзвичайні ситуації піддаються прогнозу, тому що пов’язані з діями в соціумі. Однак ці прогнози нерідко бувають суб’єктивними.
Причиною соціальних надзвичайних ситуацій є умови життя людей.
Чим вони гірші, тим вищий рівень соціального незадоволення і тим складніше його стримати. При несприятливому розвитку подій процес руйнації набуває лавиноподібного характеру. Завдання полягає в тому, щоб виробити підходи для мінімізації розвитку надзвичайних ситуацій соціального походження і забезпечити ефективну протидію цим ситуаціям.
Як поводитися, якщо Ви опинилися у надзвичайній ситуації соціального характеру?
- Не панікувати (паніка – найзліший ворог).
- Проаналізувати те, що відбувається, зважити всі «за» і «проти», реально оцінити обстановку.
- Не намагатися зупинити учасників дій, не закликати до здорового глузду, не вступати в суперечку.
- Використовувати всі можливості (зокрема, переговори) для збереження життя і здоров’я.
Надзвичайні ситуації соціального характеру в сучасному світі виникають у різних регіонах і носять небезпечний характер для всіх країн світу. Захист від них полягає у проведенні профілактичних заходів на усунення цих небезпек.

Болюк З.А.,
заступник завідувача обласних та
міста Івано-Франківська курсів УКК

This entry was posted in Статті педагогічних працівників. Bookmark the permalink.